На схвальні відгуки про детективи Олексія Волкова натикалася стільки разів, що коли мені до рук геть випадково потрапила його книга, вирішила: це доля, треба читати. Тож тепер я з чистою совістю можу і спросовувати оті схвальні відгуки, і підтверджувати їх)))
Ні-ні, якщо ви сподіваєтеся зараз прочитати розгромний текст (а я такі полюбляю писати час від часу))), то мушу розчарувати: роман мені сподобався. Головне — я повірила герою. Дивному дуже герою, звісно, бо цей чоловік дуже неординарний, хоча б тим, що все своє життя практично витратив на кохання до однієї жінки, котрій до нього було байдуже. Однак ці його сумніви, переживання, почуття та емоції виписані так вдало, що все, вчинене ним, зрозуміло. Навіть оте найбільше в житті випробування, яке випадає на долю багатьох мрійників, котрі здобули бажане. Я про розчарування, глибоке, справжнє, гірке... Утім, це разом із тим майже завжди означає не кінець, а початок — найчастіше нового шляху до нової мрії.
Однак це не любовний роман, як може видатися з моєї розповіді. Це все-таки детектив, і дуже заплутаний детектив, скажу я вам. Бо фінал виявився геть неочікуваним. Тут є й таємниці, й загадкові вбивства, й ігри з великми грошима, й автомобільні перегони (до речі, виписані так майстерно, що я чула гарчання двигунів, запах палених шин і вібрацію корпусу машини, що мчить безлоріжжям). Але є й романтика: пісні під гітару, присвячені коханій, щира любов (не та, про яку я вже згадала))), шалений успіх...
Загалом, хороша книга, справді. Автора читатиму ще)))
Вид. "Навчальна книга — Богдан, 2018
Немає коментарів:
Дописати коментар