Досі не визначилася з тим, захоплює мене Ден Браун чи дратує. Така суміш цих двох емоцій виникає завжди після читання його романів (без цього роздвоєння прочиталися, чи то пак ковтнулися лише "Код да Вінчі" та "Янголи і Демони", бо були першими). Проте минає певний проміжок часу, з’являється черговий роман про пригоди неймовірного професора Роберта Ленгдона, єдиний недолік якого — клаустрофобія, і рука так і тягнеться до нової книги... Спитаєте: чому? Бо я точно знаю, що це буде захоплива мандрівка і це буде купа нової науково обґрунтованої інформації. А сюжет? Ну, сюжет буде практично банальним, але цього теж очікуєш, тому не розчаровуєшся.
Отож, над чим цього разу довелося працювати професорові? Аби ви не сумнівалися, він розгадував коди, шукав паролі, ганяв прекрасним містом (цього разу — Барселоною) у супроводі прекрасної жінки, втікаючи від найманого вбивці та поліції, паралельно ділився своїми енциклопедичними знаннями з приводу й без і зрештою вийшов із цього всього... Навіть якщо не допишу цього речення, аби не спойлерити, ви ж все одно знаєте, яким буде фінал книги)))
Однак інший пласт роману, той, який науковий, був насправді ну дуже цікавим. Він стосується теми, над якою заморочуються безліч умів безліч років, ба навіть століть: звідки ми пішли і куди прямуємо? Питання зародження життя на Землі, як далеко не сягнули б нинішні наукові дослідження, досі залишається без відповіді. Тим паче вкритий туманом невідомого подальший розвиток людства як цивілізації і як біологічного виду. До того ж у науки та релігії щодо обох цих проблем досить різні міркування. Ден Браун і в цій книзі собі не зраджує: він протиставляє релігію та науку, віддаючи перевагу, звісно, останній. Однак мені все одно цікаві аргументи, якими користуються у своїх дискусіях прихильники обох цих точок зору, дарма що вони час від часу повторюються.
Ну, і про ключову проблему, підняту у романі, я просто промовчу, аби вже точно не відкривати карт. Однак саме вона стала родзинкою книги, точніше, горошинкою, яка муляє і муляє, змушуючи думати-гадати: а що буде, коли і справді?..
п. с. А ще я дуже-предуже хочу у Барселону, аби подивитися на неймовірні архітектурні творіння Антоніо Гауді не на фото, бо вже стільки про них знаю)))
Переклад Г. В. Яновської, вид. "Клуб сімейного дозвілля", 2018
Немає коментарів:
Дописати коментар