Ще одна книга, точніше, книжечка, зважаючи на формат та обсяг (це такий собі покетбук на півтори сотні сторіночок) Олексія Чупи просто порвала мене. От рідко зізнаюся в аж таких емоціях від прочитаного, а тут — саме порвала. Власне, не стільки книга, скільки ціла купа підтекстів, думок, ідей і натяків, замішаних у тексті.
Олексій Чупа для мене є одним із найцікавіших сучасних українських атворів. Він уміє без отого випендрювання у прагненні створити щось-таке-постмодерністське-щоб-ніхто-нічого-не-втямив-але-всі-ахнули таки створити. Насамперед, характер. Це я помітила, випадково прочитавши першу книгу автора "10 слів про Вітчизну. І стільки ж про любов". Потім було знайомство з його "Акваріумом", котрий буквально не давав спати. А от "Бомжів..." я свідомо пропустила, тому що — Донбас, тому що — 2014 рік, тому що було боляче. Хоча книгу придбала, й вона чемно чекала свого часу для прочитання.
Отож, нарешті про саму книгу. У ній справді йдеться про бомжів. І живуть вони на Донбасі, у рідній авторовій Макіївці. І це важливо, тому що далі твориться міф про те, що саме тут, у цих степах, і була найсправжнісінька Україна (Украйна). Та, яка була сильною і незалежною державою, у якій жили сильні, хоробрі й талановиті люди, яка об’єднувала чужоземців і нікому не підкорялася і яка врешті-решт загинула без сліду, бо — див. перелік причин у першій частині цього речення. Й нападали на ту Украйну як московити, так і львів’яни (про турків та татарів я мовчу, бо ж то само собою зрозуміло), бо ні перші, ні другі не були Україною. І той єдиний спомин про неї, що якимось дивом уцілів, найбанальнішим чином щез. Зник. Немов і не було. Чи й справді не було? Тоді хто ж такі українці (якщо не східняки, й не галичани) і де їх шукати?
Мабуть, у собі. Адже ці четверо бомжів — героїв книги спромоглися ними хоча б частково стати, принаймні вони заговорили чужою для Донбасу мовою. Хоча... У фіналі твору автор цей висновок перекреслює як щось геть божевільне. І, мабуть, так воно і є, бо ж написав книгу Чупа за два роки до війни на Сході України. "Совпадєніє"? Чи пророцтво? А може, просто логічні висновки...
Вид. "Дискурсус", 2014
Немає коментарів:
Дописати коментар