"Білі ночі поштаря Олексія Тряпіцина"/Белые ночи почтальона Алексея Тряпицина

РФ, 2014, реж. Андрій Кончаловський. 

Завжди чомусь думала, що правда у нашому сприйнятті й передачі буває лише суб'єктивною.

Але Кончаловський - геніальний, не побоюся цього слова, Кончаловський - показав, що правда може бути об'єктивною. Простою. І жорстокою. Бо інакшою вона не буває.

Фільм "Белые ночи почтальона Алексея Тряпицына" потрібно дивитися обов'язково. Ні, не для того, щоб побачити й усвідомити неприкрашену реальність, а для того, щоб роздивитися її під збільшувальним склом справжнього мистецтва й багато чого для себе зрозуміти. Принаймні, мені це вдалося.
У стрічці, повільній, далекій від звичних екранних екшенів, немає жодної зайвої деталі. Не пропустіть нічого: ані телевізора, ані магнітофонних записів, ані гумових капців на килимку біля ліжка, ні блюдечка для чаю; ні генерала-рибалку й браконьєра-рибалку; ні вкраденого мотора й балістичну ракету-носія; ні забуту дитячу іграшку-котика й розмови біля багаття...
Любов, ревнощі, дружба, сім'я, розчарування, домівка, чужина, держава, справделивість... Все тут змішане й розкладене по поличках...