Дмитро Глуховський "Майбутнє"/Дмитрий Глуховской - Будущее

Давно не траплялася мені книга, котра викликала б такий шквал емоцій і настільки занурила б у себе. "Метро..." Глуховського мені сподобалися, але новий роман - не просто розважально-ігрова книга, це справжня сильна сучасна антиутопія, яка, на мій погляд, варта зайняти місце на одній полиці з найвідомішими творами цього жанру.
У майбутньому Глуховського люди реалізували одне з найсильніших своїх бажань - можливість вічного життя та вічної молодості. Але щасливішими не стали ані вони як окремо взяті індивідууми, ні суспільства-країни, ані людство в цілому. Довелося боротися з проблемою перенаселення планети, й отут і почалися протиріччя, які зачіпають один із найглибших інстинктів: інстинкт продовження роду. Або вмирай, або не розмножуйся - роби вибір. Інакше за тебе його зроблять інші. Інші - це система. А система не може бути доброю, навіть для тих, хто є її творцями та рушійною силою.
Цікаво було спостерігати за появою-проявленням людського в головному героєві, з якого система робила робота-виконавця, вбиваючи у ньому "найшкідливіші" якості: любов, довіру, людяність. Цікаво було бачити очима автора продовження сьогоднішніх політичних та еконоімчних векторів розвитку Європи, Росії, Азії, США. І дуже боляче було розуміти-відчувати емоції матерів і дітей, розділених назавжди системою (зараз я подібному дуже гостро співпереживаю).
Після книги лишилося не стільки розуміння, скільки відчуття: щось не так ми робимо, кудись не туди прагнемо, потрібно зупинитися і подумати, чи навіть повернути... Якщо згадати той же "Інферно" Дена Брауна, то не лише в мене, не лише в Глуховського такі відчуття з'являються... Може, нам - людству - стане розуму вчасно зупинитися? От лишень де і в чому саме - незрозуміло. Поки що, сподіваюся.