Це - найкраща книга авторки з тих, які я вже прочитала. На мій смак, звісно)))
Роман такий жіночий, що аж диву даєшся: як можна отак чесно й відверто вивернути читачам найпотаємніше із наших душ? Й оті внутрішні порожнечу й холод при зовнішній повноті жіночого щастя. Й шалене бажання відчути себе слабкою, ніжною й тендітною після волочіння на собі робочих, побутових та родинних обов'язків, яких часто ніхто не те що не оцінює, а навіть і не помічає. Й палке прагнення любові, не любові-звички, любові родинної, любові, бо шлюб, а палкої любові-кохання, до тремтіння в колінах, серцевої тахікардії й танцюючих зір в очах чоловіка, здатного дарувати такі необхідні, життєво необхідні (що б там не говорилося всує) жінкам увагу й романтику.
Героїня, як і більшість із нас, цього воліла не помічати й тим більше, не визнавати усвідомлено. Але підсвідомість вважала інакше й прислала сни... Спочатку це були сни, які потім перетворилися на реальність. Паралельну реальність. Спочатку, так)) А потім паралельна реальність стала справжньою... А потім стався хеппі енд! Такий жіночий-жіночий!
Але поки до того йшлося, читач встиг зазирнути у кілька потаємних куточків України й завважити різницю між жителями міст і сіл, приміських сіл і глибинки, центральної України й Західної. Як вчений-етнограф, авторка на цьому добре знається, а як її читачка, тепер і я трохи більше тямлю в причинах того, чому ми такі різні.
Поки до того йшлося, читач доткнувся до містики, фольклору та історії, мимохіть сам занурився в запашний узвар із того всього: в міру солодкий, в міру кислий, в міру наваристий. В ньому щедро плавали пісні, легенди, образи козаччини, живі й мертві, тобто свіжі й сушені-варені)))
Поки до того хеппі енду дійшло, читач - жінка він чи чоловік - не зміг не затямити собі тих основних постулатів, на яких основується різниця між чоловіками й жінками, різнобій між сприйняттям світу цими двома половинами одного цілого, часті протистояння між нами. А затямивши, зрозумівши - зміг стати мудрішим тією мудрістю, яку дає розуміння себе самого(ої).
Роман такий жіночий, що аж диву даєшся: як можна отак чесно й відверто вивернути читачам найпотаємніше із наших душ? Й оті внутрішні порожнечу й холод при зовнішній повноті жіночого щастя. Й шалене бажання відчути себе слабкою, ніжною й тендітною після волочіння на собі робочих, побутових та родинних обов'язків, яких часто ніхто не те що не оцінює, а навіть і не помічає. Й палке прагнення любові, не любові-звички, любові родинної, любові, бо шлюб, а палкої любові-кохання, до тремтіння в колінах, серцевої тахікардії й танцюючих зір в очах чоловіка, здатного дарувати такі необхідні, життєво необхідні (що б там не говорилося всує) жінкам увагу й романтику.
Героїня, як і більшість із нас, цього воліла не помічати й тим більше, не визнавати усвідомлено. Але підсвідомість вважала інакше й прислала сни... Спочатку це були сни, які потім перетворилися на реальність. Паралельну реальність. Спочатку, так)) А потім паралельна реальність стала справжньою... А потім стався хеппі енд! Такий жіночий-жіночий!
Але поки до того йшлося, читач встиг зазирнути у кілька потаємних куточків України й завважити різницю між жителями міст і сіл, приміських сіл і глибинки, центральної України й Західної. Як вчений-етнограф, авторка на цьому добре знається, а як її читачка, тепер і я трохи більше тямлю в причинах того, чому ми такі різні.
Поки до того йшлося, читач доткнувся до містики, фольклору та історії, мимохіть сам занурився в запашний узвар із того всього: в міру солодкий, в міру кислий, в міру наваристий. В ньому щедро плавали пісні, легенди, образи козаччини, живі й мертві, тобто свіжі й сушені-варені)))
Поки до того хеппі енду дійшло, читач - жінка він чи чоловік - не зміг не затямити собі тих основних постулатів, на яких основується різниця між чоловіками й жінками, різнобій між сприйняттям світу цими двома половинами одного цілого, часті протистояння між нами. А затямивши, зрозумівши - зміг стати мудрішим тією мудрістю, яку дає розуміння себе самого(ої).
Немає коментарів:
Дописати коментар