Продовження космічної книгопригоди "Кеплер62" змусило замислитися про те, чи варто нам летіти кудись, освоювати нові планети, знайомитися з іншими розумними істотами. Бо ми, люди, дуже підступні створіння. Ну навіщо, скажіть мені, будь ласка, знищувати одну расу задля панування над іншою? Хіба ми можемо бути впевнені, що на нашу хитрість не знайдеться нікого хитрішого? У цілому Всесвіті! Та годі... Тут в одному трамваї натикаєшся на людей, які хочуть обійти правила й надурити інших (то відсутністю маски, то несплатою за проїзд, то забиванням місця далеко від кінцевої зупинки)))
Однак мене таким важко здивувати, а от сина ще можна. Тому він ніяк не міг утямити, як можна було заразити вірусом дітей, у тому числі рідну доньку, аби ті несвідомо чи й усвідомлено заразили ним расу Шепотунів і знищили її? Чому б не спробувати вчинити чесно й прямо — хоча б комусь із цієї гоп-компанії, яка спромоглася долетіти до Кеплер62? Здається, так було б логічно, але ніт — логіка притаманна далеко не всім людським істотам...
Немає коментарів:
Дописати коментар