Курт Воннеґут "Бойня номер п'ять, або Хрестовий похід дітей"/Kurt Vonnegut - Shaugther House Five (or the Children's Grusage)

Так, ще один зразок сучасної класики, який я прочитала тільки нині. І рада цьому, тому що зрозуміти те, про що говорить автор, може, як мені здається, лише вже в певному розумінні зріла людина. І даремно часто пропускається друга назва роману: вона говорить про суть книги дуже й дуже багато!
Чомусь усі жертви війни виправдовуються неможливістю їх уникнути й важливістю мети. Мети, яка завжди носить благородні маски: мир, справедливість, рівність, захист (когось чи чогось). Причому, часто "виправдовувачами" стають обидві сторони конфлікту. Бо війна ж... Бо війни без жертв не буває... І вже неважливо, сотні їх, тисячі чи сотні тисяч, головне: во ім'я миру і справедливості.
Так було. Так є. І так буде. Буде доти, доки людство перестане бути дитиною, готовою до "хрестових походів", до вбивства собі подібних і до власної смерті в ім'я чого б там не було.
Книга дуже метафорична - й загалом, і в деталях. Їх - метафор, глибоких, дуже глибоких і зовсім глибоких - безліч: щоб розшифрувати, зрозуміти, роман потрібно прочитати не один раз. Може, колись візьмуся перечитувати, але не зараз, коли слово "війна" для нас - не просто слово...

Переклад Володимира і Лідії Дібров, вид. "Видавництво Старого Лева", 2014