У Вільнюс я закохалася чи не з першого погляду. Впевнена: він лишиться
одним із най-найулюбленіших міст, куди б мене ще не занесло! Тому
історії, які відбуваються на вулицях улюбленого Старого міста, не просто
читала, а переживала, відчуваючи унікальний дух казкового Вільнюса і,
як не дивно, вірячи в усе, про що розповідає автор.
Годинник, що повертає молодість? Чому б і ні? Кицька, яка зазирає у сни? Та запросто! Князь, котрому сниться місто й ми у ньому? Саме так! Важливе питання й відповідь на нього, почута на вулиці? Звісно, правильна! І ще багато-багато казкових, які, втім, від цього не стають менш життєвими і, тим паче, менш важливими, історій, що не залишили мене байдужою, жодна з них! А ще дуже захотілося ще раз пройтися названими в книзі вулицями, але вже знаючи таємниці, видані Максом Фраєм))
Мені не до вподоби короткі жанри. Але ця книга не видалася збіркою оповідань. У ній є головний герой - старий Вільнюс... А у мене - ще два томи цих чудових історій))
Годинник, що повертає молодість? Чому б і ні? Кицька, яка зазирає у сни? Та запросто! Князь, котрому сниться місто й ми у ньому? Саме так! Важливе питання й відповідь на нього, почута на вулиці? Звісно, правильна! І ще багато-багато казкових, які, втім, від цього не стають менш життєвими і, тим паче, менш важливими, історій, що не залишили мене байдужою, жодна з них! А ще дуже захотілося ще раз пройтися названими в книзі вулицями, але вже знаючи таємниці, видані Максом Фраєм))
Мені не до вподоби короткі жанри. Але ця книга не видалася збіркою оповідань. У ній є головний герой - старий Вільнюс... А у мене - ще два томи цих чудових історій))
Завдяки твоїй рецензії теж прочитала.
ВідповістиВидалитиЄ книги, які лікують душу. Але їх не часто зустрінеш.
Сьогодні про тексти, що повертають віру в чудо, казку, дають надію і ледь вловиме відчуття безмежних можливостей світу.
Макс Фрай "Казки Старого Вільнюса".
Довго збиралася з силами, щоб таки прочитати цей збірник короткої прози. Важко мені давався початок читання саме через відгуки про супер позитивне чтиво. На жаль, коли чуєш про добрі і милі історії, одразу на думку спадають тонни рефлексивної літератури без сюжету та чітких персонажів, яких неможливо уявити і прожити. Тут все не так. Це справжні маленькі оповідання з відкритим закінченням, які залишають по-собі присмак реальної нереальності. Як у дитинстві.
Рада, що сподобалося)) Теж не люблю отої згаданої тобою псевдопозитивної літератури (саме "псевдо", бо вона, окрім відчуття неповноцінності від того, що ти не можеш так, нічого не дає). А отакі книги - то знахідка!
Видалити