22.02.18

Френк Герберт "Дюна"/Frank Herbert - Dune


У дитинстві, після того, як я насолодилася усіма можливими казками (включно із оригінальною збіркою "Тисяча й одна ніч", тією, де багато еротики, але це окрема тема для розмови)))), взялася за читання наукової фантастики. А чом би й ні — це ж теж можна назвати казками із вкрапленнями науки, космічних кораблів і крутих героїв-не-принців. Однак, схоже, у нашій сільській бібліотеці (а я там майже все, крім томів Леніна, перечитала) книг Френка Герберта не було. Бо як іще пояснити те, що такий потужний приклад класичної фантастики потрапив мені до рук тільки нині. Однак у жодному разі не шкодую про це, бо отримала таку насолоду, як... ну, як у дитинстві, інакше годі пояснити)))

Говорити про те, що мусять знати більшість фанатів фантастики, якось не комільфо. Лише скажу, що це не просто захоплива історія про події, які відбуваються у далекому-далекому майбутньому на одній із безлічі заселених людьми планет, а цілий, скрупульозно виписаний-вималюваний, світ. І завданням, котре поставив перед собою Френк Герберт, було не просто розважити читача, а змусити його глибоко замислитися над тим, що формує майбутнє нашої планети та людства. Це, насамперед, питання екології (о, як глибоко розкрита його надважливість!), а також проблема релігії у сучасному суспільстві та поєднання її з політичними важелями впливу. Отут можна довго говорити-дискутувати-міркувати тощо, і я із задоволенням обговорила б і це, а не тільки ілюстрації (хоча вони у виданні від "КСД" ну дуже круті), про що здебільшого спілкуються ті фанати книги, які мені траплялися. Поміркувати можна і над темою лідерства (хто здатен повести за собою народні маси, якою особистістю для цього потрібно бути, чим доведеться пожертвувати тощо), і над впливом жіночого начала на чоловіка, і над тим, що є зрада і чи можна її вибачити, і про кохання, звісно ж, та довіру у стосунках, і... Власне, говорити можна ой як про багато що, а ще — читати продовження епопеї. У передчутті)))


Переклад з англійської Анатолія Пітика, Катерини Грицайчук, вид. "Клуб сімейного дозвілля", 2017

Немає коментарів:

Дописати коментар