Довіряти чи ні численним літературним преміям і яким — особиста справа кожного. От я, наприклад, люблю Букера — жодна книга, що здобула цю премію, мене ще не розчарувала (як-от "Лінкольн у бардо" Джорджа Сондерса, "Світила" Елеанор Каттон, "Сліпий убивця" Марґарет Етвуд, "Бог дрібниць" Арундаті Рой, "Амстердам" Ієна Мак’юена, "Опівнічні діти" Салмана Рушді). Тож я вирішила познайомитися з усім доступними букерівцями й от прочитала "Безчестя" (в іншому перекладі — "Ганьба") Дж. Кутзее.
І це була справжня насолода від читання, зізнаюся. Бо в цій книзі добре все: головний герой, свідомий своїх слабкостей, який, утім, їм потурає, бо навіщо жити, якщо відмовлятися від того, що приносить задоволення. Його донька, яка сама обрала своє життя й сама готова відповідати за все, що в ньому відбувається. Південно-Африканська Республіка з її фермами й містами, і протиріччями між чорно- та білошкірими, й такими загальнолюдськими проблемами, як довіра, злочин, стосунки батьків і дітей, життєві трагедії й те саме безчестя, зафіксоване на обкладинці роману.
Про такі книги складно розповідати. Та й чи треба? Головне ж те, як їх переживаєш у процесі читання, які емоції вони викликають, як змінюють. А в кожного це — по-своєму, бо накладається на життєвий досвід, на спосіб мислення й сприйняття світу, на світогляд і читацький досвід у тому числі.
Щодо мене, то автор нині — у моєму списку мастрід на майбутнє.
Переклад Єлени Даскал, вид. "Клуб сімейного дозвілля", 2017
Немає коментарів:
Дописати коментар