16.01.17

Христина Лукащук "Жити сьогодні"

Вирішила знайомство з авторкою розпочати не з найбільш відомої її книги (котра "Курва"), а з чогось іншого. Вхопила перше-ліпше, що потрапило під руку, назва видалася оптимістичною, тож взялася читати з очікуванням якогось відкриття. Й от вкотре повторюсь: не люблю я очікувань — вони не виправдовуються в 90 випадках зі 100. Чи то мені так "щастить"?

Але повернуся до роману. Я в нього не повірила. Точніше, не повірила в героїв, бо навіть янголи видалися мені більш справжніми, ніж оті всі жіночки — відвідувачки реанімації, в якій при смерті лежить небайдужий їм чоловік. Вони замість ридати біля ліжка хворого (хоча хто ж їх туди мав би впустити — зовсім не родичок?) чи ж бігати й шукати необхідні йому ліки або гроші на них (що було б чесно у нашій реальності) кидаються розказувати лікарці про, в основному, найгидкіші момети свого життя, здебільшого пов’язані з сексуальним насиллям, — у ролях, діалогах, подробицях і кольорах. Лікарка ж навіть не думає випроваджувати незрозумілих відвідувачок і рятувати хворих, натомість терпляче вислуховує їх одну за одною. А потім і своєю історією з життя якось непомітно ділиться (чи то авторка її розказує — щось я заплуталася), в якій теж є секс, точніше мастурбування її старого (в обох сенсах) друга при спогляданні голого тіла красуні. І ні — вона не збиралася його зваблювати, просто на роботу збиралася, бігаючи голяка по чужій квартирі...

Головний герой — той, що при смерті, — теж викликав купу запитань. Найвагомішим було: що такого він мав зробити у житті, аби ним так ревно заопікувався янгол? Я описала б його народним: ні риба ні м’ясо. І це — в усіх сенсах, включаючи, звісно, стосунки. Ту любить, із тією спить, з іншою кохається, а одружитися хоче на зовсім незнайомій читачеві, але вже вагітній, та й то не може їй про це сказати, бо вагається.

Це я все я пишу для того, аби занудно повторитися: я не повірила ні героям, ні авторці. Хіба трошки — янголам, бо вони у книзі нещасні, як і люди...

п. с. Окремо згадаю про ілюстрації (хоча й книга не дитяча, й це тут неважливо нібито). Так от: якщо вірити художнику, то всі ці люди включно з янголами і навіть птахами — зомбі! Не вірите? Подивіться в їх очі)))

Вид. "Клуб сімейного дозвілля", 2014

Немає коментарів:

Дописати коментар