А ви в дитинстві любили казки так, як любила їх я? Якщо любили, то ця трилогія — саме для вас. Герої-воїни, прекрасні замки, злі чарівники, сильні маги, добрі дракони, й обов’язкова перемога добра! Паралельно ви милуватиметеся прекрасною природою: ріками й горами, ранками й вечорами. Відчуватимете аромат трав й шум дерев. Надахатиметеся, захоплюватиметеся, не спатимете ночами, бо вас не відпускатиме сюжет...
А ще отримаєте справжній філологічний екстаз — не більше й не менше, бо мовою авторка володіє бездоганно.
Книга прочиталася дуже вчасно - до завтрашнього мого професійного свята:
Дня журналістики. Тому почну рецензію з цитати, з якою, озираючись на
досвід, абсолютно погоджуюся:
"Берем наугад сто человек из телефонного справочника и получаем сто
сюжетов, потому что каждый, каждый человек на свете может рассказать
свою собственную историю. У каждого, самого обычного человека —
необычная история. Люди думают, будто они ничем не замечательны, будто
их жизнь обыденна и скучна, раз о них не пишут в передовицах, они не
получают международных премий и не совершают подвигов, но на самом деле
каждый совершает что-то хорошее, удивительное, какой-то отважный
поступок, что-то, чем может гордиться. Каждый день — и никто это не
замечает. Вот о чем надо писать. О невоспетых героях, о людях, которые
себя и героями-то вовсе не считают, просто делают то, что надо делать."
Те, що книга про журналістику і головна героїня - журналістка, ви вже
зрозуміли. Те, що авторка - Сесілія Ахерн, а це для тих, хто її читав,
уже знак високої якості чтива, теж зрозуміло. Тож мені начебто й
розповідати особливо немає про що. Зазначу лишень, що знову, вкотре,
переконалася, що наше життя, його якість, задоволеність ним чи навпаки -
незадоволеність, залежить лише від нас самих. Ну, і трошки - від людей,
котрих стрічаємо на життєвому шляху, - якщо здатні їх зустріти, а не
пройти повз...
Багата і щедра весняна Литва на фестивалі та свята - туристично-фестивальний сезон, який традиційно розпочинається ярмаркою Казюкаса, набуває все швидших обертів. Кожен захід по-своєму цікавий, захоплюючий, і шкода дуже за нестачею вільного часу: аби походити, роздивитися, пройнятися й насолодитися святом, його потрібно чимало. Проте хоча б дещицю настрою вдається піймати, сподіваюся, що й передати вам - також.
Отож, неймовірно яскравий і насичений фестиваль Kauno Hansa Dienos відбувся у нашому місті минулих вихідних. Історичне підгрунтя фестивалю потрібно шукати аж у Середньовіччі. Ганза - торговеньний союз, до якого у різний час входили понад 70 великих і вдвічі більше маленьких міст із 20 північноєвропейських країн, мав неабияку вагу у 12 - 16 століттях.Члени Ганзійської ліги підтримували та захищали торговців від піратів, розбійників, феодалів, сприяли розвитку торгівлі між містами Північної, Західної та Східної Європи, підтримували у належному стані в основному водні торгові шляхи, основними з яких були порти, розташовані на узбережжі Балтійського моря та вздовж річок, які у нього впадали. Втім, вплив міст Ганзійської ліги та тоговців був не лише економічним, а й політичним. Але ми сьогодні говоримо не про це))
Новітня Ганзійська ліга була створена, а чи радше - відтворена у 1980 році. До її складу входять понад 170 міст із 15 країн Північної Європи. Оскільки, окрім торгівлі, великий інтерес для членів Ліги представляє туризм, то стало вже доброю традицією щороку проводити Дні Ганзи в одному з міст Ліги. Цьогоріч гостей приймав Каунас.
Програма фестивалю була дуже насиченою. Окрім основних урочистостей, у рамках свята відбулися три міжнародні музичні фестивалі: народної творчості, духових оркестрів та середньовічної музики. Найвидовищнішим дійством стали середньовічні лицарські поєдинки та інші картинки з середньовічного життя і побуту. Найелегантнішим - змагання з конкуру. Найвеселішим - конкурси серед гостей, котрі вправлялися в стрільбі з лука, метанні холодної зброї тощо. Можна було насолодитися музикою на трьох великих сценах, розташованих біля фортеці, на березі Неману та на Ратушній площі. Можна було наїстися досхочу й трошки більше смакоти, котру готували на відкритому вогні кухарі у середньвоічному вбранні та з середньовічною любов'ю до м'яса. А скільки смачного й різного пива можна було випити! Й геть несередньовічної кави також))
Ніколи було гаяти час і шопоголікам: яке ж свято Торгової ліги без торігвлі? От і велася вона жваво на всіх фестивальних майданчиках і не тільки. Вироби народних ремесел особливо шанувалися гостями. Серед тих, хто пропонував зроблену руками красу, були й українці. Наші співучі та танцюючі співвітчизники стали також активними учасниками музичних фестивалів.
Власне, припиняю теревенити й покажу фото: краще один раз побачити, правду кажуть))
Українські волонтери.
Книжковий магазин)
Українці танцюють)
Дерево Ганзи - прапори міст-учасниць Ліги й фестивалю.
