Це буде не перший допис у моєму блозі, який починатиметься з твердження про те, що оця-от книга однозначно потрапить до списку найліпших творів, прочитаних у цьому році. Але ж як до біса приємно читати твір і розуміти: так, це справді одна з найпотужніших, найвражаючіших, найглибших книг, які потрапляли мені до рук!
У цьому романі мені припало до душі все. Тематика: в основному це — протистояння між життям-смертю, дитинством-дорослістістю, капіталізмом-комунізмом, доторканними-недоторканними, індією-європою, коханням-байдужістю, підлістю-порядністю, дрібним-великим і ще стількома ж важливими (бо інших у житті й не буває) речами. Виклад: мозаїчність і нелінійність сюжету, які я просто обожнюю, потреба складати докупи розрізнені картинки та певна детективність історії. Мова: відсутність літературної прилизаності й присмаченість місцевими спеціями, тобто словами, виразами, поняттями, а ще — повне занурення в описувану реальність, аж до фізичного відчуття вологої спеки та насиченого запахами повітря півдня Індії.
Головними героями роману виступають різнояйцеві близнюки, яким ця різнояйцевість, втім, не заважає бути дуже близькими аж до відчуття смаку їжі, котру вживає інший із близнюків. Саме з точки зору брата та сестри і сприймаємо переважну більшість подій і вчинків дорослих, які їх оточують. Однак це не спрощує життя, радше навпаки: мимохіть як доросла особа починаєш розуміти, наскільки складнішим і багатограннішим насправді є світ, якщо на нього дивитися трошки інакше, ніж тобі дозволяють надіті твоєю дорослістю шори. Перепони для любові вибудовуємо ми, дорослі. Спотворюємо світ брехнею теж ми, дорослі. Нерівність також пропагуємо ми. Та й, можна сказати, творимо світ, у якому ростуть діти, пеертворюючись на... Саме так: тих самих дорослих, які потім чинять усе вище перелічене й не лише зі своїми (та ні — і з чужими теж!) дітьми...
Дочитуючи останні сторінки роману, я майже не дихала. Нічого не чула й не бачила навкіл себе. Я була там, на березі тієї індійської ріки. Проживала повноцінне життя усіх героїв водночас. І це ще одна причина назвати цю книгу однією з найкрутіших, котрі потрапляли мені до рук. Власне, навіть її однієї вистачило б...
Дочитуючи останні сторінки роману, я майже не дихала. Нічого не чула й не бачила навкіл себе. Я була там, на березі тієї індійської ріки. Проживала повноцінне життя усіх героїв водночас. І це ще одна причина назвати цю книгу однією з найкрутіших, котрі потрапляли мені до рук. Власне, навіть її однієї вистачило б...
З англійської переклав Андрій Маслюх, вид. "Видавництво Старого Лева", 2018
Немає коментарів:
Дописати коментар