Хочте вірте, хочте — ні, а черговій зустрічі з кумедними подругами Лоттою та Шаєн я цього разу тішилася не менше за сина. Комікс — не комікс, графічний роман чи ж ні, в будь-якому разі оті всі малюночки, вплетені в текст (чи ж навпаки, важко сказати), створюють зовсім інший ефект від читання. От начебто дивишся мультик, який сам можеш озвучити, якось так. Герої оживають, починають рухатися, спілкуватися, звучати (це я про сумнозвізну лоттину блок-флейту), такий собі додатковий 3D-ефект, одним словом.
Щодо сюжету, то у цій книзі дівчатка намагаються знайти для себе хобі. Повірте, часом це досить складно, особливо ж коли в тебе (як і в більшості дітлахів та дорослих, на жаль) немає конкретних справжніх захоплень, тож ти починаєш вигадувати щось таке, щоб звучало й виглядало круто. У дівчаток примусово стати крутими не вийшло. Чому? А це вже буде геть нахабний спойлер)) Тож мовчу, мовчу...
Переклад із німецької Ірини Андрієнко-Фрідріх, вид. "Школа", 2018
Немає коментарів:
Дописати коментар