Роман-фрістайл з елементами аерофотозйомки — так окреслює жанр свого твору Марина Меднікова. Насправді ж у ньому всякого-різного іще більше, ніж може видатися з цього визначення. У книзі немає розділів — є рекламні павзи, немає ліричних відступів — є музичні кліпи, а ще роман просто насичений здоровою іронією, глибоким сарказмом, тонкою пародією... Одним словом, у ньому є все те, що здатне мене дуже й дуже зацікавити. Що, власне, і сталося.
Події відбуваються у селі Тихі Води, розташованому неподалік Києва, й розпочинаються з почуття голоду такої собі Жульки, або ж Джульєтти, — безпородної і вагітної суки (це не матюк, слово вжите в його основному значенні). Неповоротка собака стає причиною ДТП, яка призводить до... Та до багато чого вона призводить, якщо зважити на те, що за кермом був потенційний кандидат у президенти країни...
Діючих осіб у романі не багато. Принаймні, не так багато, скільки, здавалося б, їх знадобилося б, аби настільки широко змалювати найрізноманітніші верстви сучасного українського суспільства. Тут ви зустрінете політика-маріонетку та того, хто смикає за нитки, сільських алкоголіка та інтелігента, хитромудру закордонну заробітчанку і чесну трудівницю-колгоспницю, канадійку-мільйонерку і бідну пенсіонерку, правдолюбця-дисидента і пристосуванця, нещасну заміжню жінку і щасливу самотню, утриманку і самостійну... А ще наткнетеся на детектив, шантаж, подружню зраду, вічне кохання, продажнісь, пошуки правди, український генофонд, журналістське розслідування, комету, сільку іділію, купу приказок-прислів’їв-народних анекдотів й не тільки.
Зробила висновок: треба продовжити знайомство із творами сучасної літератури, які не піддалися навалі реклами й імена авторів яких зустрічаю вперше, — це може подарувати неочікуване, а тому й втричі цінніше та більше задоволення.
Вид. "Кальварія", 2003
Немає коментарів:
Дописати коментар