У дитинстві я дуже любила читати казки. Однак ставила досить високі вимоги до них: це мали бути довгі, розлогі, з багатьма героями, неймовірними поворотами сюжету і просто цікаві історії. Мабуть, саме тому я все більше захоплююся повістями Олександра Волкова, вже третю з яких щойно прочитали ми з сином.
"Сім підземних королів" — це розповідь про Країну підземних рудокопів, через яку Еллі та її друзі швидко пробігли у книзі "Урфін Джус і його дерев’яні солдати". Тисячолітня історія життя печерних мешканців описана дуже докладно — її навіть можна вважати окремою казкою. А потім до Печери потрапляє... звісно, Еллі — цього разу з двоюрідним братом Фредді. Діти не просто виживають там, а організовують цілий переворот... Однак це вже спойлер, тож мовчу, мовчу...)))
Тільки от іще раз похвалю ілюстрації до цього видання: казкові, живі, яскраві, емоційні, і їх — багато, як і має бути в дитячих книгах, та переклад і редакторську роботу — спотикатися не доводилось))
Ілюстрації Ангеліни Канкави, переклад Наталії Сидорової, вид. "Видавничий дім "Школа", 2015
Книга дійсно цікава, але в ній є момент, коли автор фактично на 7-10 сторінках "галоповано" переповідає усю історію "Країни Оз" - виглядить дуже неорганічно. Краще вже було б написати в якому порядку читати ці книжки. Ілюстраці на 5+
ВідповістиВидалитиТам і "Урфін Джус" переказаний)) Нам із сином це не було зайвим: просто пригадали собі попередні історій, що було не зайвим з огляду того, що читали давненько, а перечитувати поки що не збираємося.
Видалити