Коли майже рік тому я прочитала першу книгу серії про зворотні боки світів, відразу кинулася шукати продовження історії — так вона мене захопила. Але, як то часто трапляється із запеклими читачами, то одна книга відволікла, то інша затягнула, то третя під руку потрапила... Словом, я повернулася до героїв трилогії... чи то пак уже тетралогії, практично забувши, хто є хто з них, пам’ятаючи тільки відчуття тотального тепла і захоплення створеним авторкою світом.
Проте від цієї книги теплом віє геть мало. Бо події, змальовані тут, розгортаються у світі Темряви, куди Мальва відпарвилася пізнати своє коріння. Переказувати фабулу — справа невдячна і геть зайва, тому обійдуся переліком загальних вражень. По-перше, це захоплення майстерно виписаним фентезійним світом — українським і язичницьким, тут ніяких ельфів і гномів не стрінете. По-друге, оте відчуття живої природи, яке я ну дуже ціную у книгах: коли квіти пахнуть, дощ освіжає, сонце гріє, світло мерехтить, і все це практично відчуваєш шкірою, нюхом, зором. По-третє, розмірковування про природу добра і зла, порядності і зради, любові й ненависті. По-четверте, язичництво, поклик якого чую в собі час від часу, особливо ж оті замовляння, та ще й рідним поліським діалектом: "Єк ти не схочеш піти по волі, то підеш по неволі...". По-п’яте, бажання цитувати й ділитися з іншими, й бачити, як цитати розповзаються інтернет-простором, викликають суперечки, а значить, мають відгук.
Ну й, звісно, щоб ви не сумнівалися, після того, як була перегорнута остання стоірнка книги, на якій речення обірвалося трьома жирними крапками, а історія перервалася у найцікавішому місці, я помчала шукати наступний том)) Тож далі буде))
Вид. "Клуб сімейного дозвілля", 2013
***
"Жінка завжди має гарно пахнути, і то ліпше квіточками, ніж кухенькою".
"Спільне горе об’єднує набагато ліпше, ніж спільна радість".
"... важливо знати не лишень те, що та як слід робити, важливіше пізнати інше – чого не слід робити".
"... краще помовчати, хай набалакається. Жінкам це конче необхідно, бо
простори, якими вони керують, набагато ширші від чоловічих".
"Суть не в тому, дочко, щоб вміти наказувати сонцю, хмарам, небу,
світам, людям, дощу. Суть не в тому, щоб навчитися підкорювати. Суть в
іншому: навчися ходити під дощем…"
"Яким блідим та сумним є добро, коли поруч не існує зла. Хіба без зла
добро розпізнаєш? Світло найліпше видно у темряві, зорі у нічному небі,
вічність у смертній людині, безсмертність у звичайній душі,
безкінечність у краплі води та в гарячому полум’ї. Бо все вмируще і
разом з тим усе вічне, бо нема нічого постійного і нема нічого
тимчасового".
"Для того щоб правильно пізнавати істину, людина мусить звільнитися від
догм та правил, котрі уповільнюють процес пізнання. Чистий та вільний
розум має можливість сумніватися в усьому. А отже, шукати підтвердження в
правоті чи, навпаки, неправоті сприйняття того, що вкладається йому в
голову, а також сумніватися у вірі та перевіряти свої сумніви, шукаючи
істину. Бо інакше повноцінний розвиток зупиниться. Кожний творить
релігію своїми руками. А віра та релігія надто різні речі, щоб ставити
між ними знак рівності".
"Де є любов, дівчинко, там часто панує безлад. А порядок ідеальний зазвичай перетворює світ на цвинтар".
"Добро завжди породжує добро, а хто вам каже, що то неправда – не вірте,
він лукавить. Тоді вчинене ним так зване добро було несправжнім,
потворою, маскою".
"Для того щоб світ для тебе відкрився, мало тупцятися на місці,
вдивляючись у його картинки, потрібно і самій зробити кілька кроків
назустріч".
"... чинити правильно не завжди означає чинити мудро".
Немає коментарів:
Дописати коментар