Перша прочитана мною книга цієї авторки свого часу справила настільки сильне враження, що я вирішила прочитати ще кілька її романів. Але те ж саме сильне враження змушувало мене триматися осторонь від книг Джоді Піколт – занадто сильними були емоції від її "Дев’ятнадцяти хвилин", якимись болючими й такими, що загнали в глухий кут й викликали відчуття безвиході й безсилля...
Але я ж про іншу книгу маю розказати, теж не легшу за вже згадану. "Поводьтеся з обережністю" (варіант перекладу мій, бо з доступних, крім англомовного, є лише російське видання книги під назвою "Хрупкая душа") також ставить надскладні моральні питання, відповідей на які ані авторка не пропонує, ані читач не знаходить. Ну, мені, принаймні, цього зробити не вдалося. Що може дозволити любов до дитини? Брехню може? Зраду? Зречення? Поламані долі? Що ще можна виправдати любов’ю і турботою? Чи ж – не можна?
У центрі розповіді – дівчинка-інвалід із рідкісною хворобою. Її батьки, старша сестра, інші близькі й не дуже люди у формі щоденникових записів намагаються пояснити дитині, що вони її люблять – кожен по-своєму, бо ж насправді все складно. Складні ситуації, складні обставини, складні стосунки – це те, у чому Піколт справжній майстер. Вона змушує читача зануритися повністю в описану нею ситуацію й міркувати, міркувати, міркувати: а що б я зробила? а чого не зробила б? а чи змогла б? а як?.. а?.. Навіть, якщо чітких й однозначних відповідей не знаходиться, внутрішні зміни вам гарантовані...
Немає коментарів:
Дописати коментар