Ну от, і я дозріла до складання власних підбірок і рейтингів (дехто мене до цього спонукав, за що – окрема вдячність))). Цікаво, що, оцінюючи прочитане з такої точки зору, сприймаєш книжки трошки інакше: відсторонено й з огляду на те, як їх сприйматимуть інші читачі. Хоча моя думка та враження все одно головні (щоб ви не сумнівалися)))
Отже, книги для дорослих, написані від імені дітей. Такий ракурс дає змогу подивитися на ситуації й події під іншим кутом зору й багато чого змінює у сприйнятті.
- Наріне Абгарян «Манюня». Збірка невеликих історій про пригоди вірменської дівчинки на ім’я Марія (або просто Манюня), розказаних її найліпшою подружкою (й авторкою книги) Наріне, написана на основі реальних подій. Тому й книга вийшла живою, й герої – справжніми, й історії – переконливими. У ній багато гумору та кумедних ситуацій, щирої дружби та справжньої любові, ностальгії за дитинством та світлого суму за тим, що минуло.
- Барбара Космовська «Буба». Родинні проблеми, розказані з точки зору польської дівчинки-підлітка (а у них, як відомо, й своїх проблем вистачає), дорослими читачами сприймаються зовсім інакше. Це дозволяє переоцінити ситуацію, переставити акценти і зрештою вчинити так, щоб було правильно.
- Нодар Думбадзе «Я, бабуся, Іліко та Іларіон». Грузинський колорит та національні смаколики – лише один із багатьох плюсів цієї книги. Хлопчик-забіяка (а потім – юнак), якого виховує бабуся, розповідає про своє життя. Історії то кумедні, то сумні, то короткі, то довгі, але всі вони наповнені любов’ю до життя, до рідного краю, до людей.
- Поліна Жеребцова «Мураха у скляній банці». Реальний щоденник реальної російської дівчинки, в якому вона описує своє життя у Грозному під час усіх Чеченських воєн. Точніше, не життя, а виживання у пошуках безпечного місця та їжі. Втім, навіть у таких умовах в житті Поліни знайшлося місце і для першого кохання, і для типових підліткових непорозумінь із мамою, і для дружби й розчарувань.
- Володимир Даниленко «Сонечко моє, чорне й волохате». Написана від імені українського хлопчика-підлітка, книга по-дитячому щира. Намагаючись розібратися в "дорослих" проблемах, оповідач знімає маски з героїв – батьків, їхніх друзів, родичів, – що дозволяє нам, читачам, ніби збоку побачити й себе у різних, типових для багатьох родин, ситуаціях.
Ще цікаві "Гордий Будьщо" Ірени Доускової (переклад з чеської) та "Ковчег часу" Марціна Щигельського (переклад з польської)
ВідповістиВидалитиДякую)) Насправді таких книг ой як багато (мені в ФБ на кілька списочків подібних "поангадували"))
Видалити