Люблю читати Роздобудько, дуже люблю... Але ця книга захопила якось
по-особливому: і сюжетом, й образом героїні, котра, зрештою, спромоглася
знайти себе, і посиланням про те, що життя потрібно жити, а не
проживати і що не хлібом єдиним...
Містика допомагає героїні виправити своє життя. І не стільки в минулому, а в теперішньому - бо ж минуле нам, попри всі намагання винайти машину часу, досі непідвладне. А спробувати переосмислити своє життя й спробувати виправити його читачам допоможе сама книга.
Якщо на перший погляд роман - про жіночу долю і про кохання, то насправді - про долю цілого покоління людей, вихованих радянською системою й не навчених прагнути більшого. З одного боку, вміння задовольнятися тим, що маєш, досить важливе для того, аби почуватися якщо не щасливим, то принаймні задоволеним у будь-якій ситуації. Проте це ж уміння заважає прагнути більшого, а отже - розвиватися, змінюватися самим і змінювати світ, навіть якщо він - це лише твоє маленьке, але таке цінне й ціле життя.
Немає коментарів:
Дописати коментар