25.08.15

Гора хрестів/Kryžių kalnas


Бачите отам на горизонті гору? Вона невисока, й невелика з цієї відстані. Але коли підходиш ближче, то вражаєшся: досить велика все-таки гора повністю вкрита хрестами. Здебільшого дерев'яними: величезними, середніми й геть манюсінькими.


Це місце називається Горою хрестів (лит. Kryžių kalnas - Кріжю калнас) і знаходиться неподалік Шяуляю - одного з найбільших міст Литви (про нього розповім іншим разом).


Місце має таку потужну енергетику, що у мене там мурахи по спині повзали попри шалену спеку, волосся ворушилося й сльози капали. Та й досить лишень уявити собі століття людських молитов, виказаних цій горі. А якщо копнути глибше в історію, то рахунок може вестися й на тисячоліття.


Одна з історій про походження гори розповідає про те, що колись тут було велике язичницьке капише. Після введення на території Литви християнства (а це трапилося дуже пізно за європейськими мірками - у 15-му столітті) на капищі поставили хрест, аби молитися на звичному місці. Потім - ще один, і ще, і ще...


Ті, хто залишив тут свої хрести, кажуть, що життя їхнє стало легшим і щасливішим. Перевірити не зможу, бо хреста не лишала, мені вистачило й простого відчуття місця сили, яке мене просто захопило. От пишу й відчуваю його відголоски...


Гарну легенду про створення гори розповіли нам в магазинчику сувенірів. Колись на цьому місці стояв храм, який провалився під землю (подібних легенд існує дуже багато на моєму рідному Поліссі). Гора вважалася священною, і саме сюди прийшов помолитися чоловік, у якого дуже хворіла донька. Щоб молитви підкріпити, він зробив великий дерев'яний хрест і ніс його на собі 12 кілометрів. Диво сталося - дитина видужала.


Потреба в чуді завжди є, тож інші люди почали приносити сюди свої хрести. І носять досі. Ніхто не рахував їх кількість на цій горі, але точно - добра сотня тисяч.


Гора приймає усіх - і християн різних віросповідань, і навіть нехристиян. Зверніть увагу на оцю єврейську святиню: позолочену зірку Давида, принесену сюди, звісно ж, не католиками.


Подивіться: їх - хрестів - тут цілі грона. А скільки різьблених дерев'яних статуеток, фігур Христа та Божої матері, почорнілих від дощів і зовсім свіжих.






Окрім християнських образів, тут часто стрічаються образи язичницькі. Подивіться хоча б на цю фігуру. Чи не тягнеться від неї прадавні сила? А оті різьблення на хрестах із відверто язичницькими символами сонця, наприклад? Вишивка, перенесена на дерево. А що таке вимволи вишивок, розповідати не варто, чи не так?



Одне з розп'ять на горі було встановлено Папою Римським Павлом Іоанном ІІ, який відвідав це місце у 1993 році. Відтоді й так популярна Кріжю Калнас стала справжнім центром паломництва християн з усього світу.




Зараз на гору можна піднятися отакими дерев'яними сходинками. Поміж хрестів розбігаються стежечки, тож попри натовпи туристів, яких звозять сюди автобусами, можна знайти тихе й порожнє місце, аби помолитися.




Хрест можна принести свій, а можна й купити на ринку біля інформаційного центру. Бізнес, нічого такого)) Але хрести рукотворні просто вражають своєю й красою, і силою.




Так само, як не залишають байдежим і статуї. Біля кожної хотілося стояти, стояти, стояти...







Подивіться: отут - цілий список загиблих протягом двох років Другої світової війни. Табличка стара, хоча у роки радянської окупації (саме так у Литві називають той час) Гору Хрестів намагалися спалити кілька разів.






У таких-от будиночках-церквах бачила цілі зшитки, списані дрібними літерами.


 


Якими тільки мовами не зроблено написи на хрестах! І яких тільки мов ми не почули за нетривалий час нашого перебування в цьому місці. Навіть японську...



Оцей хрест мене дуже вразив:  зроблений із рамочок, у кожній з яких - вишивка.






А ця статуя вам нічого не нагадує? ))




Біля Гори Хрестів - отакий павільон для молитов. І зовсім поруч - пшеничне поле, на якому працюють комбайни. Отакий собі символ єдності духовного і фізичного життя...



4 коментарі:

  1. Дякую за таку цікаву віртуальну подорож!
    А що в основному пишуть на табличках на хрестах - імена, прохання? І куди діваються старі розвалені хрести - їх прибирають?

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Й імена, й імена цілих родин, і молитви та прохання. У будиночках, на які я звертала увагу, цілі листи лежать. Не читані мною, звісно.

      Куди старі хрести діваються - не знаю. Але там є такі старі, що схоже, років 30 їх точно ніхто звідти не прибирав.

      Видалити
  2. А там де гора хрестів,то вони просто один на одному стоять?

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Там їх стільки, що й один на одному, й поруч, й висять гронами, й стоять. Сама гора невелика, то розбігаються ті хрести вже на долину.

      Видалити