Після "1984" Орвелла гріх було не прочитати Хакслі, котрий і надихнув першого на його книгу.
Що сказати? Хакслі - не менш песимістичний, ніж Орвелл. Фінал книги - трагічний. Але ще трагічнішим у моєму сприйнятті був початок: там розповідалося, як дітей вирощують у пляшках (=пробірках), як їм в зародку колють різні препарати, найчастіше - такі, що отуплюють, аби виростити бездумних робітників, зрідка - альф для розумової праці. Чогось так гостро боліло за цих нічийних дітей...
У хакслівському суспільстві споживання, де всі щасливі (а хто ні - їсть пігулки і стає таким), немає місця для інакомислячих та інаковідчуваючих, як і в Орвелла. Тупе виконання своїх обов'язків, тупе споживання товарів та розваг, тупе вмирання - ось все, на що здатні люди майбутнього у баченні Хакслі. Якщо врахувати, що роман було написано в 1932 році, то чи не був автор провидцем?
Немає коментарів:
Дописати коментар