Коли мені нічого особливо такого почитати не хочеться, я вибираю книги
методом тику в прямому сенсі. Метод підкинув
мені роман про Львів і
містику. Зізнаюся: прочитала не без захоплення, але й мимохіть хотілося повсякчас придертися до тексту.
Корній видалася мені аж надто залюбленою в метафори, епітети тощо -
вони у неї нанизуються одне на одне так часто, що губиться основна
думка. Герої якісь не живі, а лялькові - аж надто ідеальні, причому, в
усьому. Так не буває.
Порадувала українська міфологія, вплетена в
книжне полотно, але потім вона скотилася до майже фентезійних вигадок.
Львів теж неживий якийсь. І хеппі енд якось за
вуха притягнутий. Одні гори мені сподобалися.Одним словом, на трієчку чтиво - імхо.
Немає коментарів:
Дописати коментар